Пісня в пам'ять... Чорнобильська трагедія

Вірш „Чорнобиль” 

Ніна Швець написала у 1990 році, коли минуло 4 роки блукань по світу і туги по Чорнобилю.

Чорнобиль

О, місто Чорнобиль, що стало з тобою, 

Всі тебе бояться, ідуть стороною? 

Віками стояв ти на кручах похилих, 

Там батько, там мати, там рідні могили. 

Завжди ти пишався рясними садами, 

А зараз стоїш оповитий дротами. 

Кругом тебе все поросло бур’янами, 

Там атом з урану наніс тобі рани. 

Де з Прип’яти рано всміхалося сонце, 

Там зараз плутоній, там зараз і стронцій. 

Де вітри шептались у листях берези, 

Там зараз панує розбуханий цезій. 

Там вікна розбиті, поламані двері, 

Від дому до дому снують мародери. 

Як тільки вечірні почнуть передачі, 

Про Прип’ять-Чорнобиль дивлюсь я і плачу. 

Подумати страшно, яка це сваволя, 

Понад сто тисяч народу розкидала доля. 

Як хочу в Чорнобиль, як тягне додому, 

Де стільки років я була агрономом, 

Де стільки років я була депутатом, 

Де все перекреслив урановий атом. 

Хоч зараз живу я у місті над Россю, 

Забути не можу я Прип’ятську просінь. 

Чорнобиль мій рідний, ти зараз далеко, 

Я серцем до тебе лечу, мов лелека. 

Я знаю, дороги до тебе немає, 

А серце не вірить, а серце страждає. 

Де сльози беруться, сама я не знаю, 

При слові „Чорнобиль” я плачу, ридаю.

1990 р.

Того ж року був написаний вірш

Герої завжди у наших серцях!