Мета: виховувати
в учнiв любов до Батькiвщини, повагу до свого народу та його цінностей;
формувати риси глибокого патрiотизму.
Хід уроку
Повідомлення теми уроку, мотивація
Батькiвського пiклування ми часом не
помiчаємо так само, як не помiчаємо повiтря, яким дихаємо. Крiм суто
господарських турбот, батьки пiклуються й про здоров’я синiв i дочок, про їхню
освiту, виховання, про настрiй i розваги. Тож помiчаймо це i будьмо їм вдячнi.
На
жаль, буває й по-iншому. В Українi нинi близько 100 тисяч дiтей позбавленi
батькiвського пiклування. З них лише кожна десята дитина — сирота. Батьки ж
дев’яти з кожних десяти дiтей не виконали свого обов’язку перед ними, i за
законом нашої крани були позбавленi батькiвських прав. Таким дiтям допомагає
держава. Щороку в Українi 5 тисяч сiмей усиновлюють сирiт. Крiм звичайних
дитячих будинкiв, де всi живуть разом пiд наглядом вихователiв i вчителiв, в
Українi створюються й мiнi-дитбудинки, де дiти живуть по вiсiм — десять разом
iз названою матiр’ю як звичайна багатодiтна родина.
«Дiтям
вулицi» прагнуть допомогти i просто добрi люди. Вони створюють дитячi притулки,
центри реабiлiтації, де повертають таким хлопцям i дiвчаткам надiю на краще
майбутнє.
Обговорення ситуації
— А що б запропонував ти для допомоги дiтям-сиротам?
Вивчення
нового матеріалу
Шануй батька й матiр свою — це одна з найголовнiших заповiдей людського життя, а почуття вдячностi — одна з найшляхетнiших рис характеру.
Шануй батька й матiр свою — це одна з найголовнiших заповiдей людського життя, а почуття вдячностi — одна з найшляхетнiших рис характеру.
Декламування віршів
1. Коли встану я раненько,
Привітаю чемно неньку,
Міцно-міцно обніму
І до серця пригорну.
2. „Дякую!”- за все скажу
Та й у справах вже біжу.
Мама всіх благословить
Й на роботу теж спішить.
3. Вчить матуся в мирі жити,
З усіма людьми дружити.
Сльози витира буває
Та не сварить, та не лає.
4. Слово Боже ми читаєм
І псалми разом співаєм,
На молитву теж стаємо,
Богу шану віддаємо.
Про це
нагадує нам і Конституцiя України, яка визначає пiклування про стареньких
батькiв обов’язком дорослих дiтей. А ось який ЗАКОН ПРО СПОКIЙНУ СТАРIСТЬ
склали дiти однiєї зi шкiл.
• Поважай старших. Не смiйся над старiстю.
• Не вступай у суперечку зi старими людьми.
• Не залишай старшу рiдну людину самотньою.
• Завжди знайди час поговорити з дiдусем, бабусею.
• Не
сiдай до столу перший. Запроси спочатку старших.
•
Прислухайся до порад старших. Дякуй за них.
• Будь уважним. Не вмикай голосно музику, не регочи голосно, не кричи, коли хтось удома хворий.
• Обов’язково привiтай рiдних зi святом чи днем народження.
• Будь уважним. Не вмикай голосно музику, не регочи голосно, не кричи, коли хтось удома хворий.
• Обов’язково привiтай рiдних зi святом чи днем народження.
Завдання для пар учнів
-Обговори з другом по парті цi
правила.
-Чому дiти назвали їх Законом?
-Спробуй продовжити перелiк цих
правил.
Опрацювання оповідання-легенди «
Був колись такий закон — виганяти старих людей, якi вже не могли роботу робити. Старший син виводив батька чи матiр у глухий лiс i там кидав. А один чоловiк пiшов проти закону: пожалiв свого батька, заховав його в землянцi глибоко в лісi.
Рiк живе старий, другий. Нiхто про те не знає. І впав на їхню землю неврожай лютий, а за ним — холодна, затяжна зима. Все поїли люди, навiть те, що на насiння лишали. Розмерзлась земля, а сiяти немає що. Пiшов тодi син до батька та й каже: «Будемо гинути, тату. Усi разом». І заплакав. «Не плач, сину, каже батько. — Є порятунок. Розбери стрiху на хатi, розтруси по полю, i зiйде те зерно, що в колосках невимолочене залишилось»
Зробив син так, як батько велiв. А за ним i все село порозкривало свої хати. І зiйшло жито, густе й могутнє, i був урожай невиданий. І прийшли до того чоловiка люди, i питали, хто навчив його так чинити. Чоловiк i признався, що порушив закон, не вигнав батька. Зажадали люди побачити того дiда. Вiн вийшов до них, сивий i згорблений, зiперся на костур i сказав: «Я смертi не боюся, давно готовий до неї. Можете вбити мене, але сина пожалiйте, як вiн мене пожалiв».
Заспокоїла дiда громада, i прийняли тодi новий закон роду — берегти й шанувати старих людей за роки, за мудрiсть, слухати їхню раду й чинити так, як скажуть вони. І доглядати їх до самої смертi. А хто не виконає цього закону, то буде проклятий на вiки вiчнi...
Був колись такий закон — виганяти старих людей, якi вже не могли роботу робити. Старший син виводив батька чи матiр у глухий лiс i там кидав. А один чоловiк пiшов проти закону: пожалiв свого батька, заховав його в землянцi глибоко в лісi.
Рiк живе старий, другий. Нiхто про те не знає. І впав на їхню землю неврожай лютий, а за ним — холодна, затяжна зима. Все поїли люди, навiть те, що на насiння лишали. Розмерзлась земля, а сiяти немає що. Пiшов тодi син до батька та й каже: «Будемо гинути, тату. Усi разом». І заплакав. «Не плач, сину, каже батько. — Є порятунок. Розбери стрiху на хатi, розтруси по полю, i зiйде те зерно, що в колосках невимолочене залишилось»
Зробив син так, як батько велiв. А за ним i все село порозкривало свої хати. І зiйшло жито, густе й могутнє, i був урожай невиданий. І прийшли до того чоловiка люди, i питали, хто навчив його так чинити. Чоловiк i признався, що порушив закон, не вигнав батька. Зажадали люди побачити того дiда. Вiн вийшов до них, сивий i згорблений, зiперся на костур i сказав: «Я смертi не боюся, давно готовий до неї. Можете вбити мене, але сина пожалiйте, як вiн мене пожалiв».
Заспокоїла дiда громада, i прийняли тодi новий закон роду — берегти й шанувати старих людей за роки, за мудрiсть, слухати їхню раду й чинити так, як скажуть вони. І доглядати їх до самої смертi. А хто не виконає цього закону, то буде проклятий на вiки вiчнi...
За М.
Малюком
Обговоренання та творче завдання
- Що тебе вразило у цьому
оповіданні?
- Розкажи нам про старших у
своїй родинi, їхню мудрiсть та знання.
НЕ ЗВЕРНУТИ З БАТЬКIВСЬКОЇ ДОРОГИ – розповідь-лист дитини
Я щаслива людина, бо народилась на
прекраснiй спiвучiй землi серед чудових працьовитих людей у дружнiй родинi, де
панують любов, затишок, злагода й достаток. Достаток — то
заслуга, звичайно, татова. А все решта — це мама. Нi, вона зовсiм не схожа на
образ матерi, сiльської невсипущої трудiвницi. Моя мама — сучасна iнтелiгентна,
освiчена i вродлива жiнка. Я завжди дивуюсь, як гармонiйно в нiй все поєднано:
висока струнка постать і високий дух, чистi лагiднi сiрi очi i чистi помисли,
чудове, пшеничного кольору волосся i любов до землi, шанобливе ставлення до
людей працi. Моя мама за фахом — агроном, проте, працює викладачем
агрономiчного вiддiлу у коледжi. Знаю, що за добросовiснiсть і щире серце її
поважають і шанують як студенти, так i колеги.
Любимо й уважно ставимося до неї i ми: я, моя менша сестра i тато. Мене в мамi приваблює і вражає безмежна доброта. Цього ж вона намагається навчити й нас. Як сказано у вiршi Бориса Олiйника:
Любимо й уважно ставимося до неї i ми: я, моя менша сестра i тато. Мене в мамi приваблює і вражає безмежна доброта. Цього ж вона намагається навчити й нас. Як сказано у вiршi Бориса Олiйника:
Добра, ніжна моя мама вiддає людям, своїм дiтям увесь цвiт душi своєї. І я, цiнуючи кожну хвилину, проведену поруч з нею, буду все життя прагнути оберiгати вiд небезпеки, зла і лиха життєвого, вiд хвороб, бо:
- Цього листа до одного журналу
написала учениця. Напиши й ти про своїх тата, маму, бабусю чи дiдуся. (додому)
Складання у класi обов’язків для
батькiв i дiтей в сiм’ї.
Підсумок уроку
Народна мудрiсть ( обговорення прислів’їв ) Складання із розсипаних частин.
Пташка, красна а людина — пiр’ям
знанням.
добром Добро повертається.
тебе Шануй— i людей шануватимуть.
Слухання пісні Ірини Федишин
«Родина». Підсумок бесіди.
Шануйте
батьків, любі діти,
Щоб потім не пожаліти.
Допоки є батько і мати,
Старайтесь їм шану віддати.
Щоб потім не пожаліти.
Допоки є батько і мати,
Старайтесь їм шану віддати.
Молитва за батьків.
Немає коментарів:
Дописати коментар